> Мідь, сuprum, copper, cobre, Kupfer, cuivre, miedź
> Позначення міді як хімічного елемента
> Мідні корисні копалини
Мідь, сuprum, copper, cobre, Kupfer, cuivre, miedź
Назва «мідь» має грецьке походження – Kypros – що означає Кіпр. Із шахт, розташованих у масиві гір Тродос, ця сировина доставлялася у багато країн стародавнього світу. Римляни називали родовище цього матеріалу кіпрським каменем (aes cyprium). Латинська назва міді (cuprum), звучить схоже із сучасними мовами: французькою (cuivre), німецькою (Kupfer), англійською (copper) та іспанською (cobre).
Кіпр – карта острова, загальнодоступні дані
Старовинні шахти у горах Троодос на Кіпрі span id="u1297-2">(джерело: www.album.wernerstalder.com)<
Позначення міді як хімічного елемента<
У Стародавньому Єгипті ієрогліф Анкх (crus ansata; єгипетський хрест) був не лише символом життя та родючості, але й використовувався для позначення міді. У Стародавній Греції цей метал асоціювався з доброчесністю Афродіти (Кіпр, Венера). Найкрасивішій з усіх мешканців Олімпу дозволено було виходити з морської піни в околицях Кіпру. Згідно з міфологічними переказами, це було одне із улюблених місць Богині. Піктограма, що належала Афродіті, стала символом планети Венера, і в алхімії її використовували саме для позначення міді. Цей символ використовувався також для маркування родовищ міді та шахт цього металу аж до 18 століття. Він також був позначенням жіночої статі та, взагалі, жіночності.
Разом із просвітницькими процесами розвивалося дослідження світу та природи. На початку XIX ст. (1808) англійський вчений Джон Далтон (1766-1844) опублікував працю про атомну теорію побудови речовини. Мідь там було представлено піктограмою, яка представляла вписану в коло літеру C (cuprum, copper).
Позначення міді, у вигляді Cu, яке ми знаємо із таблиці періодичної системи хімічних елементів, походить з другої половини XIX ст.
Ієрогліф Анкх (crus ansata; єгипетський хрест) - символ життя та родючості, а також символ для позначення міді, загальнодоступні дані
Зображення богині Венери та її символ на картині XV ст., загальнодоступні дані
Карта з кінця XVIII ст. з позначенням мідних шахт та закладами із виплавки міді. Державний архів у м. Катовіце (Польща)
Атомні символи Далтона, загальнодоступні дані
Символ міді у таблиці періодичних хімічних елементів, загальнодоступні дані
Мідні корисні копалини
Хоча вміст міді у земній корі достатньо низький, проте, 10-кілометровий шар літосфери містить близько 55 г міді на кожну тонну гірських порід. Відповідно цей хімічний елемент не може вважатися рідкісним. У місцях накопичення міді уже протягом тисяч років люди закладали шахти. Причому, пошук родовищ проводився не тільки під земною поверхнею, але і під днами морів та океанів.
Серед відомих понад 160 мідних корисних копалин лише 18 можна віднести до родовищ, що мають промислове значення. В основному це сульфідні родовища (90%). Зазвичай вони містять залізо, деколи сурму та миш'як. Рідше (9%) оксидні родовища міді. Природна мідь зустрічається досить рідко (1%).
Природна мідь – містить 100% Cu; зустрічається іноді з включеннями Fe (до 2,5%), Au (від 2 дo 3%, так звана золотоносна мідь), Ag та As. Такі поклади відомі як гідротермальні родовища у районі Верхнього озера (Чилі), що сформувалися в зоні окислення сульфідних родовищ міді, або є сполучною речовиною для осадових відкладів порід (Узбекистан).
Халькоцит (Cu2S) – до % Cu (79,8% Cu та 20,2% S); виступає з включеннями Ag, Fe, Co, Ni, As чи Au. Халькоцити формуються у зонах цементації (вторинне збагачення мінералами). Його характерною особливістю є темно-сірий колір.
Халькопірит (CuFeS2) – до 35% Cu (34,57% Cu, 30,54% Fe та 34,9% S, виступає з включеннями Ag, Au, Ti чи інших хімічних елементів). Халькопірит, ще називають «золотом дурнів», - це мінерал яскравожовтого кольору та з металевим блиском.
Борніт (мідна руда, Cu5FeS4) – до 63% Cu (63,3% Cu, 11,2% Fe та 25,5% S, хімічний аналіз показує суттєву варіативність корисних копалин 52 - 65% Cu, 8 - 10% дo Fe та 20 - 27% S, Ag домішок). Зустрічається у гідротермальних відкладеннях (Урал, Казахстан, Замбія, Заір) та у вигляді осадових покладів у районі Мансфельду (Німеччина); це коричневий, мідно-червоний мінерал, досить часто синьо-фіолетового кольору.
Ковеліт (CuS) до 66% Cu (66,5% Cu, 33,5% S з включеннями Fe, деколи Se, Ag, Pb). Мінерал найчастіше зустрічається у зонах вторинного збагачення сульфідів (Чилі, Болівія), рідше як продукт гідротермічної активності в осадових мідних відкладах; мінерал фіолетового чи синьо-фіолетового кольору.
Тетраедрит ([Cu, Fe]12Sb4S13). Це практично родовище сірки змінного хімічного складу; з вмістом міді з 22 до 52%. Цей мінерал сталево-сірого або чорного кольору.
Куприт (Cu2O) - до 89% Cu (88,8% Cu та 11,2% O). Він утворюється в результаті окислення сульфідних відкладів міді, переважно халькоциту та борніту. Він часто зустрічається разом з самородною міддю і має промислове значення (Чилі, Перу); мінерал червоного кольору, який іноді використовується як дорогоцінний камінь.
Тенорит (CuO) - теоретично 79,9% Cu, 20,1% O; утворюється в результаті окислення сульфідів міді, часто утворює суміші з кармітом; зустрічається на озері Аппер-Лейк (США), у Чилі в пустелі Атакама.
Малахіт (Cu3 (CO3)2 (OH)2) - до 57% Cu (57,4% Cu, 19,9% CO2 та 8,2% H2O) з незначними домішками CaO Fe2O3, SiO2, ZnO та ін. Він утворюється в результаті окислення сульфідів міді, особливо з вапняками та доломітами. Він має зелений колір, приємний малюнок, його використовують як напівдорогоцінне каміння в ювелірних виробах, використовують як облицювання в представницькій будівельній та меблевій промисловості. Родовища в Уралі добре відомі.
Азурит (Cu2CO3 (OH)2) - до 55% Cu (55,2% Cu, 25,6% CO2 і 5,2% H2O). Зазвичай однорідний, іноді містить суміші з Au. Як і малахіт, він утворюється внаслідок окислення сульфідів міді; синьо-блакитного кольору.
Хризокола ((Cu; Al)2H2Si2O5(OH)4•nH2O). Вважається гелем. Утворюється у результаті окислення мідних руд у жаркому та сухому кліматі. Зустрічається у вигляді інфільтратів та інтрустацій (Замбія, Зімбабве); зеленого, синьо-зеленого або синього забарвлення. Досить поширена; використовується для ювелірних виробів.
Природня мідь, колекції музею міді у м. Легнице, фото Д.Бердіса
Халькопірит, Румунія, м. Добруджа, колекції з музею міді у м. Легнице, фото Д.Бердіса
Масова концентрація халькопіриту, колекції музею міді у м. Легнице, фото Д.Бердіса
Концентрація мінералізації міді: халькопірит, борніт, халькоцит, кассін, кварц, Румунія, м. Добруджа, з колекції музею міді у м. Легнице, фото Д.Бердіса
Малахіт на міді, Польща, Нижня Сілезія, мідна шахта у Лещині, фото Д. Запала
Азурит на міді, Польща, Нижня Сілезія, мідна шахта у Лещині, фото Д. Запала
